Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
http://localhost/jspui/handle/123456789/254
Назва: | ОСНОВНІ ЗАСАДИ ВОКАЛЬНОЇ МЕТОДИКИ М. МИКИШІ |
Інші назви: | фахова наукова стаття |
Автори: | Штихалюк, Володимир Іванович Павлюк, Надія Миколаївна Калашнюк, Володимир Миколайович |
Ключові слова: | резонатор резонансовий пункт тембр атака звуку цілеспрямований співацький звук |
Дата публікації: | 2021 |
Видавництво: | Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова |
Серія/номер: | педагогіка;Серія 5, випуск 83 |
Короткий огляд (реферат): | Розглянуто основні засади вокальної методики М. Микиші. Визначено сутність понять “резонатор”, “тембр”, “резонансовий пункт”, “атака звуку”, “цілеспрямований співацький звук”, “вокально-художній звук”. Резонатор трактується авторами як система, здатна здійснювати коливання максимальної амплітуди (резонува- ти) під впливом зовнішньої сили певної частини й форми. До резонаторів належить порожнина рота і носа, гайморові та лобні порожнини, а також грудна клітка. Зазначено, що від уміння використовувати резонатори в процесі співу цілком залежить тембр голосу, тобто відтінок забарвлення, характер, за яким відрізняються звуки однієї висоти від звуків іншої й завдяки якому звучання одного інструмента чи голосу відрізняється від звучання іншого. Підкреслено роль співацької позиції у формуванні голосового апарату як місця, точки психофізичного відчуття оптимального резонансу. Олександр Мишуга називав її резонансовим пунктом, завдяки якому гучність голосу може максимально посилитися й набрати потрібного забарвлення завдяки резонуванню всіх твердих і м’яких резонаторів голосового апарату. Зосереджено увагу на понятті атаки звуку, її видів та особливостей застосування певного виду атаки у вокаль- но-технічній роботі вокаліста. Зазначено, що деякі педагоги-вокалісти практикують так звану чутливу атаку звуку. Але такий вид атаки викли- кає дистонацію – підвищення звуку голосу. Найдоцільнішим є цілеспрямований співацький звук. Автори розуміють його як активний, спрямований до співацької позиції – резонансовий звук, коли торкання повітряно-звукового струменя, “укол” голосної чи приголосної робиться стакатовано, без в’їжджання. В основі вокально-художнього звука, а отже, і співу лежать вокальні голосні А, Е, І, О, У, И й носові Он, Ен фран- цузької вимови, які сприяють виробленню техніки звучання носозубного резонансу (маски). Вокальна азбука поділяєть- ся на голосні, складні голосні, півголосні й приголосні (вокальні голосні А, Е, І, О, У, И (Он і Ен); складні голосні І+А=Я, І+У=Ю, І+І=Ї; півголосні Г, Ж, З, М, Н і Х). Зосереджено увагу на вимові приголосних у сполученнях із голосними. Вимова всіх приголосних має бути чіткою, ясною, виразною, бо від неправильності або нечіткості їх звучання в процесі співу втрачають свої якості насамперед дикція, слово та зміст виконуваного твору. У результаті дослідження проаналізовано й визначено формулу правильно- го художнього звучання кожної вокальної голосної та приголосної. |
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | http://localhost/jspui/handle/123456789/254 |
ISSN: | 2311-5491 |
Розташовується у зібраннях: | Циклова комісія методики музичної освіти та вокально-хорової підготовки |
Файли цього матеріалу:
Файл | Опис | Розмір | Формат | |
---|---|---|---|---|
Штихалюк, Павлюк, Калашнюк.docx | 35,99 kB | Microsoft Word XML | Переглянути/Відкрити |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.