Вплив експериментальної програми секційних занять волейболу на руховий розвиток високорослих підлітків

Abstract

Статтю присвячено проблемі особливостей рухового розвитку високорослих підлітків (хлопців). Дослідження доповнює та розширює дані стосовно особливостей рухового розвитку високорослих школярів у процесі секційних занять волейболом. Розроблена нами експериментальна програма секційних занять волейболом була спрямована на оптимізацію фізичного стану високорослих підлітків з акцентом на удосконалення аеробної, силової витривалості та гнучкості у процесі шкільних секційних занять. Відмінними ознаками цієї програми були: акцент на використання засобів для підвищення аеробної, силової витривалості й гнучкості; визначення оптимальних пульсових режимів під час виконання вправ на удосконалення аеробної витривалості для високорослих учнів з різним рівнем рухового розвитку. Після 36 тижнів формувального експерименту проведені дослідження рухового розвитку в експериментальній і контрольній групах учнів-волейболістів. У формувальному педагогічному експерименті взяли участь 190 осіб, котрі займаються у секції з волейболу. Контрольна група – 98 осіб (14-річних – 32, 15-річних – 30 та 16-річних – 36), експериментальна – 92 особи (14-річних – 32, 15-річних – 30 та 16-річних – 30). Установлено, що при диференційованому впливі у процесі формувального експерименту відбулися істотні позитивні зміни статичної витривалості у 15 та 16 років і гнучкості у 14–16 років у школярів експериментальної групи. Також в експериментальній групі порівняно з контрольною достовірно зросли показники абсолютної кистьової динамометрії у 16 років та в 15 і 16 років – відносної, динамічної силової витривалості в 14–16 років; координаційних здібностей у 14 років; латентного часу рухової реакції на звук у 14 і 16 років; латентного часу рухової реакції на світло в 14 років. Результати дослідження об’єктивно показують, що впровадження розробленої і запропонованої нами експериментальної програми секційних занять волейболом для високорослих підлітків 14‑16 років є ефективним засобом оптимізації фізичного стану та зокрема рухового розвитку