КОНСТИТУЦІЙНИЙ ОБОВ’ЯЗОК ЗАХИСТУ ВІТЧИЗНИ: СУЧАСНИЙ ЗМІСТ ТА МЕЖІ РЕАЛІЗАЦІЇ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Abstract

статті досліджено конституційно-правовий обов’язок громадян України щодо захисту Вітчизни в умовах воєнного стану як ключовий елемент національної безпеки, державності та конституційного ладу. Здійснено комплексний аналіз його сучасного змісту, правової при- роди та механізмів реалізації з урахуванням положень Конституції України, практики Конституційного Суду України та доктрини конститу- ціоналізму. Підкреслено, що в умовах повномасштабної агресії російської федерації зазначений обов’язок набув не лише нормативного, а й цивілізаційного значення, адже відображає єдність держави та громадян у спільній справі захисту суверенітету й територіальної цілісності. Обґрунтовано, що обов’язок захисту Вітчизни має подвійну природу: з одного боку, це юридичне зобов’язання кожного громадянина, закріплене у статті 65 Конституції України; з іншого – форма реалізації суб’єктивного публічного права на колективну безпеку, що зумов- лює позитивні обов’язки держави забезпечувати необхідні умови для його виконання. Показано, що статті 17 і 65 Конституції України формують взаємопов’язану систему: перша визначає загальнонародний характер оборони як справи всього Українського народу, тоді як друга конкретизує цей принцип у вигляді імперативного обов’язку громадян брати участь у захисті держави. Розкрито сутність обов’язку захисту Вітчизни через його інституційну структуру, що включає військову службу, мобілізаційні заходи, участь у територіальній обороні, добровольчих формуваннях, а також державні механізми забезпечення обороноздатності. Особливу увагу приділено соціально-правовому статусу осіб, які виконують цей обов’язок, та гарантіям їхнього правового й соціального захисту. Визначено, що у період воєнного стану відбувається трансформація способів реалізації конституційного обов’язку, що супроводжу- ється обмеженням окремих прав людини відповідно до статті 64 Конституції України. Зазначено, що такі обмеження повинні ґрунтуватися на принципі пропорційності, коли державна необхідність не нівелює сутності основоположних прав і свобод. Зроблено висновок, що конституційний обов’язок захисту Вітчизни є системною категорією конституційного права, яка поєднує пра- вову, моральну та соціальну відповідальність держави й громадян. Його ефективна реалізація є передумовою стабільності державності, легітимності влади та стійкості українського суспільства у період війни.