МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ ЗАБОРОНИ ПРИМУШУВАННЯ ДО ШЛЮБУ

Abstract

У статті здійснено загальнотеоретичну характеристику міжнародно-правових актів, якими заборонено примушування до шлюбу, враховуючи теоретичні підходи та концепції, що визначають важливість вільного вибору жінки та чоловіка як при укладенні шлюбу так і перебуваючи у ньому і до моменту його розірвання. Констатовано, що укладення шлюбу під примусом є порушенням прав людини як на міжнародному, так і національному рівнях. Доведено, що заборона примушування до шлюбу стосується і випадків укладення шлюбу з іноземним елементом, оскільки на законодавчому рівні передбачено застосування за наявності вади волі вимог Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу. Вказано на доцільність удосконалення національного сімейного законодавства щодо заборони примушування до шлюбу та вжиття заходів попередження укладення примусових шлюбів шляхом вироблення механізму ефективного забезпечення виявлення випадків відсутності повної та вільної згоди жінки та чоловіка. Акцентовано увагу на недостатності законодавчих норм, якими передбачено відповідальність за примушування до шлюбу та вказано на необхідності вироблення механізму ефективного забезпечення застосування їх на практиці. Встановлено, що виявлена особисто жінкою та чоловіком повна і вільна згода на укладення шлюбу не є одноразовим юридичним фактом, оскільки діє не лише при вступі у шлюб, а й під час перебування у шлюбі і до моменту його розірвання. Запропоновано під примусовим шлюбом розуміти сімейний союз жінки і чоловіка, який зареєстрований органом державної реєстрації актів цивільного стану без надання повної та вільної згоди однією чи обома особами з моменту його укладення і до розірвання.