http://lpc-dspace.org.ua/jspui/handle/123456789/5 Sat, 13 Jun 2026 04:07:22 GMT 2026-06-13T04:07:22Z http://http://lpc-dspace.org.ua:80/retrieve/fcc07bbc-65bb-4848-bf0a-fa9f3a6d8b69/screenshot_19-2.jpg http://lpc-dspace.org.ua/jspui/handle/123456789/5 http://lpc-dspace.org.ua/jspui/handle/123456789/1316 Название: ІНТЕРАКТИВНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ У СИСТЕМІ ПОСЛІДОВНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ Авторы: Дишко, Олеся Леонідівна; Косинський, Едуард Олександрович Краткий осмотр (реферат): У статті розглянуто проблему використання інтерактивних методів навчання у системі послідовної педагогічної освіти майбутніх учителів фізичної культури в умовах сучасних трансформацій освітнього процесу. Актуальність дослідження зумовлена зростанням вимог до професійної підготовки вчителя фізичної культури, орієнтацією педагогічної освіти на компетентнісний підхід, необхідністю розвитку комунікативних, рефлексивних і професійно значущих умінь здобувачів освіти, а також недостатньою системністю й наступністю впровадження інтерактивних методів на різних освітніх рівнях. Метою статті є обґрунтування ролі та визначення особливостей використання інтерактивних методів навчання у системі послідовної педагогічної освіти майбутніх учителів фізичної культури. У дослідженні використано теоретичні методи аналізу, узагальнення та систематизації наукових джерел, а також емпіричні методи, зокрема анкетування здобувачів освіти та викладачів. Емпіричну базу дослідження становили результати онлайн-опитування 670 здобувачів спеціальності А4.11 Середня освіта (Фізична культура) та 103 викладачів із дев’яти закладів вищої освіти та трьох фахових коледжів України. Для опрацювання результатів застосовано методи описової статистики. У статті проаналізовано рівень обізнаності здобувачів різних освітніх ступенів з інтерактивними методами навчання, визначено найбільш поширені та маловикористовувані методи, а також виявлено особливості їх застосування у професійній підготовці. Отримані результати засвідчили, що на початкових етапах підготовки переважають практико-орієнтовані інтерактивні методи, тоді як інноваційні, дослідницькі та міждисциплінарні підходи впроваджуються нерівномірно та переважно на ступені магістра. Встановлено, що, попри усвідомлення викладачами необхідності ускладнення методів навчання, інтерактивні технології не завжди реалізуються як цілісна система, що забезпечує наступність і логіку професійного зростання здобувачів освіти. Зроблено висновок про доцільність оновлення змісту й методичного забезпечення професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури шляхом цілеспрямованого та системного впровадження інтерактивних методів навчання на всіх освітніх ступенях. Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT http://lpc-dspace.org.ua/jspui/handle/123456789/1316 2025-01-01T00:00:00Z http://lpc-dspace.org.ua/jspui/handle/123456789/1315 Название: ГОТОВНІСТЬ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ КРАЄЗНАВЧО-ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Авторы: Дишко, Олеся Леонідівна Краткий осмотр (реферат): У статті актуалізовано проблему підготовки майбутніх учителів фізичної культури до організації краєзнавчо-туристичної діяльності в умовах посилення вимог до практичної спрямованості педагогічної освіти та модернізації сучасної школи. Наголошено, що зазначений напрям роботи є невід’ємним складником комплексного фізичного, національно-патріотичного та екологічного виховання молоді. Метою дослідження є визначення рівня сформованості готовності здобувачів освіти до здійснення зазначеного виду діяльності у системі послідовної педагогічної освіти на різних етапах їхнього професійного становлення. Дослідження проводилося серед студентів трьох освітніх рівнів (фаховий молодший бакалавр, бакалавр, магістр) із використанням комплексу емпіричних і взаємодоповнювальних методів: анкетування, фахового тестування, самооцінювання та рефлексивного опитування. Структуру готовності розглянуто як інтегративне багатокомпонентне утворення, що органічно включає мотиваційний, когнітивний, практичний (операційно-діяльнісний) і рефлексивний складники. Обробка результатів здійснювалася за допомогою методів описової статистики з визначенням відсоткового розподілу рівнів сформованості кожного компонента. Результати дослідження засвідчили, що найвищі показники за всіма компонентами притаманні студентам бакалаврату, що свідчить про глибокий і достатній рівень їхньої професійної підготовки до проведення заходів у польових умовах. У здобувачів фахового молодшого бакалавра переважають середні значення, що вказує на сформованість базових знань і вмінь, які ще потребують подальшого розвитку. Встановлено, що у магістрів за достатнього рівня мотиваційного та рефлексивного компонентів спостерігається парадоксальна недостатня сформованість суто практичних умінь. Це суттєво ускладнює їхню готовність до самостійної організації безпечної краєзнавчо-туристичної діяльності з учнями. Подібна тенденція частково пояснюється зміщенням акцентів у магістерських програмах на науково-дослідну й управлінську роботу за рахунок зменшення годин на туристичні практики. Зроблено висновок про гостру необхідність удосконалення професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури шляхом посилення її практико-орієнтованої складової, забезпечення логічної наступності між освітніми рівнями та створення реальних умов для формування досвіду самостійної діяльності через збільшення обсягів практик. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://lpc-dspace.org.ua/jspui/handle/123456789/1315 2026-01-01T00:00:00Z http://lpc-dspace.org.ua/jspui/handle/123456789/1314 Название: МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ РІЗНОРІВНЕВИХ ЗАВДАНЬ У ПРОЦЕСІ ВИКЛАДАННЯ ДИСКРЕТНОЇ МАТЕМАТИКИ В ЗАКЛАДАХ ФАХОВОЇ ПЕРЕДВИЩОЇ ОСВІТИ Авторы: Четверикова, Тетяна Георгіївна; Констанкевич, Лариса Григорівна; Радкевич, Мар'яна Мирославівна Краткий осмотр (реферат): У статті запропоновано методику застосування різнорівневих завдань у процесі викладання дискретної математики для здобувачів фахової передвищої освіти спеціальності «Комп’ютерні науки». Відзначено необхідність індивідуалізації освітньої траєкторії здобувачів освіти з урахуванням різного рівня базової підготовки студентів та вимог до формування загальних та спеціальних компетентностей фахівців ІТ галузі. Досліджено теоретичні аспекти диференціації як однієї з основних умов підвищення ефективності освітнього процесу. Проаналізовано та апробовано доцільність використання трирівневої структури навчальних завдань: І рівень (базовий, репродуктивний), що спрямований на опанування основних понять курсу та виконання типових алгоритмів; ІІ рівень (аналітичний), який орієнтований на застосування набутих знань у змінених умовах і побудову логічних зв’язків між математичними об’єктами; ІІІ рівень (продуктивний, творчий), що передбачає створення нових рішень, пошук методів та засобів розв’язання задачі, критичний аналіз результатів і моделювання професійно-орієнтованих ситуацій. У роботі подано приклади реалізації різнорівневих завдань на практичних заняттях при вивченні модуля: «Теорія множин і математична логіка» та описано методичний підхід до формування критеріїв оцінювання навчальних завдань. У процесі дослідження з’ясовано, що при створенні системи оцінювання навчальних досягнень доцільно використовувати критерії, які враховують не тільки правильність кінцевого результату, а й логіку міркувань, рівень самостійності студентів, вміння обирати способи реалізації завдань та оцінювати результати своєї діяльності. У статті зазначено, що під час апробації даної методики в академічних групах спеціальності «Комп’ютерні науки» на базі фахового коледжу КЗВО «Луцький педагогічний інститут» Волинської обласної ради отримано результати, які підтвердили позитивну динаміку якісного показника успішності та підвищення рівня мотивації студентів до вивчення дисциплін, що формують спеціальні компетентності в галузі комп’ютерних наук через розуміння зв’язку математичного апарату з практичним використанням у майбутній професійній діяльності. Зроблено висновки, що використання різнорівневих завдань при вивченні дискретної математики безпосередньо пов’язане із реалізацією особистісно орієнтованого навчання з урахуванням компетентнісного підходу та принципів диференціації навчання. При цьому головним підґрунтям обрано таксономію Блума класифікації пізнавальних рівнів, яка описує різні сфери пізнавальної діяльності від простого відтворення до моделювання, синтезу та аналізу результатів діяльності. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://lpc-dspace.org.ua/jspui/handle/123456789/1314 2026-01-01T00:00:00Z http://lpc-dspace.org.ua/jspui/handle/123456789/1313 Название: Результативність ігрових дій у поєдинках фінального етапу чоловічої Суперліги України з волейболу (сезон 2024–2025) Авторы: Радченко, Олександр; Швай, Олександр; Цюпак, Юрій; Констанкевич, Володимир; Козак, Євген Краткий осмотр (реферат): Мета. Мета полягає у визначенні результативності ігрових дій у поєдинках фінального етапу чоловічої Суперліги України з волейболу сезону 2024–2025 років та встановлення їх впливу на кінцевий результат матчів. Матеріал і методи. Матеріалом дослідження слугували показники змагальної діяльності чоловічих команд – учасників фінального етапу Суперліги України з волейболу сезону 2024–2025 років. До аналізу були включені офіційні матчі фінальної стадії чемпіонату, протоколи ігор, статистичні звіти та відеоматеріали поєдинків. У ході дослідження було проаналізовано показники результативності ігрових дій у матчах фінального етапу чоловічої Суперліги України з волейболу сезону 2024–2025 років між командами Епіцентр-Подоляни – ВК Житичі-Полісся фінальної серії за 1–2 місце та командами МХП-Ладижин-ШВСМ-Колос – Епіцентр-Подоляни -Збірна України U20 за 3–4 місце. Для досягнення поставленої мети було використано комплекс взаємодоповнюючих методів дослідження: аналіз науково-методичної літератури та інформаційних джерел, педагогічне спостереження, аналіз офіційної статистики змагань, методи математичної статистики, порівняльний аналіз. Результати. Результати проведеного статистичного аналізу свідчать, що успішність виступу команд у фінальній частині Суперліги України сезону 2024–2025 років зумовлювалася не домінуванням окремого ігрового компонента, а ефективною взаємодією всіх складових змагальної діяльності. Команди, які посіли 1–2 місця, характеризувалися високою стабільністю прийому подачі, низьким рівнем власних помилок, значною результативністю блокування та ефективною реалізацією контратакувальних дій. Натомість команди, що боролися за 3–4 місця, продемонстрували нижчі показники ефективності атакувальних і блокувальних дій, середній рівень реалізації контратак та більшу залежність результату від кількості невимушених помилок. Отримані результати дозволили встановити структурні особливості змагальної діяльності команд та визначити ігрові компоненти, що мали вирішальний вплив на підсумок поєдинків. Висновки. Встановлено, що провідним чинником досягнення високих спортивних результатів на фінальному етапі є узгоджена взаємодія захисних дій, блокування та швидкого переходу до контратаки, яка забезпечує контроль ігрової ситуації та трансформацію оборони у результативний наступ. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://lpc-dspace.org.ua/jspui/handle/123456789/1313 2026-01-01T00:00:00Z