http://lpc-dspace.org.ua/jspui/handle/123456789/5 2026-08-19T00:17:10Z http://lpc-dspace.org.ua/jspui/handle/123456789/1320 Название: Гейміфікація туристичної діяльності як засіб формування ігрової компетентності майбутніх вчителів фізичної культури Авторы: Дишко, Олеся Леонідівна Краткий осмотр (реферат): Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та експериментальна перевірка ефективності гейміфікації туристичної діяльності як засобу формування ігрової компетентності майбутніх учителів фізичної культури. Методи. Дослідження здійснювалося із застосуванням комплексу взаємодоповнювальних методів, зокрема теоретичних (аналіз і узагальнення наукових джерел) та емпіричних (анкетування, тестування, виконання практичних завдань, самооцінювання). В експерименті взяли участь 47 здобувачів вищої освіти спеціальності «Середня освіта (Фізична культура)», серед яких 25 студентів контрольної та 22 осіб експериментальної групи. Формувальний етап передбачав упровадження в експериментальній групі гейміфікації туристичної діяльності (квести, рольові завдання, система балів і рівнів, командна взаємодія) у процес професійної підготовки. У контрольній групі освітній процес здійснювався за традиційною методикою. Обробка результатів здійснювалася методами описової статистики. Результати. У ході дослідження визначено структуру ігрової компетентності майбутніх учителів фізичної культури, яка охоплює мотиваційно-ціннісний, когнітивний, діяльнісно-практичний та рефлексивний компоненти. Встановлено, що впровадження гейміфікації туристичної діяльності забезпечує більш виражене зростання показників за всіма компонентами в експериментальній групі порівняно з контрольною. Зокрема, частка студентів із високим рівнем мотиваційного компонента зросла до 54,55%, когнітивного – до 50,0%, діяльнісно-практичного – до 45,45%, рефлексивного – до 45,45%. Отримані результати свідчать про підвищення рівня мотивації, якості знань, сформованості практичних умінь та здатності до самоаналізу. Висновки. Доведено, що гейміфікація туристичної діяльності є ефективним засобом формування ігрової компетентності майбутніх учителів фізичної культури за умови її системного та педагогічно обґрунтованого впровадження. Вона забезпечує інтеграцію мотиваційно-ціннісного, когнітивного, діяльнісно-практичного та рефлексивного компонентів професійної підготовки, що підтверджує досягнення поставленої мети дослідження. 2026-01-01T00:00:00Z http://lpc-dspace.org.ua/jspui/handle/123456789/1319 Название: СИЛА ЛЮДСЬКОЇ ДУМКИ ЯК ПЕРСПЕКТИВА У ВИВЧЕННІ ФІЗИКИ НА ЇЇ ДРУГОМУ СТУПЕНІ Авторы: Полетило, Сергій Андрійович Краткий осмотр (реферат): Статтю присвячено запровадженню нового підходу до вступного заняття на другому ступені вивчення фізики, у якому сила людської думки виступає як основа системності цієї науки і вказує на перспективи її вивчення. Спираючись на власний досвід та досвід вчителів-практиків щодо забезпе- чення якості навчання фізики, автор помітив, що запровадження підходу, в якому системно утворю- ючим елементом у вивченні фізики є сила людської думки, з першого заняття орієнтує учнів (студен- тів) на перспективи подальшого її вивчення. За такого підходу учень (студент) усвідомлює, що на кожному занятті відбувається «проник- нення» в новий об’єкт, вбачатиме місце кожного уроку в цілісному курсі вивчення фізики. З’являється змога чітко усвідомлювати те, що на кожному занятті розглядатиметься навчальний матеріал (методи пошуку), без якого утруднюється подальше вивчення фізики. Особливо цінним у запропонованому автором підході є те, що формування окремих розділів курсу фізики спирається на результати пошуку дослідників зі всього світу і набуті знання використову- ються на благо усього людства. Встановлено: при такому підході кожний учень (студент) усвідомлює, що недостатнє вивчення розділу не дасть змоги зрозуміти суті використання знань на практиці, чим активізується його піз- навальна діяльність, а значить, підвищується якість навчання фізики. Помічено тенденцію: знання розширюють людське світорозуміння і породжують прагнення до нових досліджень. Запропонований підхід ні в якому разі не нівелює існуючі на сьогоднішній день. Більше того, пропо- нований підхід органічно поєднується із існуючими та тими, які є у надбанні вчителів-практиків. При такому підході зрозумілий напрям розвитку науки фізики: об’єкт дослідження – галузь використання на користь людства (гуманний аспект науки). В учнів викристалізовується уява про те, що нові надбання пов’язані із знаннями відкритих галузей. Формується уява про цілісність науки фізики, її динамічність та системність. Цінність пропонованого підходу ще й в тому, що він акцентує увагу учнів (студентів) як на реаль- них об’єктах (які можна бачити), так і на тих об’єктах, які невидимі для людського ока. Учні (сту- денти) усвідомлюють, що об’єкти нових галузей докорінно відрізняються від звичних: їм властива двоїстість (наприклад, речовина і поле; частинка і хвиля). Отже, сказане наводить на думку про необхідність формування в майбутніх дослідників неординарного мислення, мислення фантастич- ного, дещо казкового. 2025-01-01T00:00:00Z http://lpc-dspace.org.ua/jspui/handle/123456789/1316 Название: ІНТЕРАКТИВНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ У СИСТЕМІ ПОСЛІДОВНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ Авторы: Дишко, Олеся Леонідівна; Косинський, Едуард Олександрович Краткий осмотр (реферат): У статті розглянуто проблему використання інтерактивних методів навчання у системі послідовної педагогічної освіти майбутніх учителів фізичної культури в умовах сучасних трансформацій освітнього процесу. Актуальність дослідження зумовлена зростанням вимог до професійної підготовки вчителя фізичної культури, орієнтацією педагогічної освіти на компетентнісний підхід, необхідністю розвитку комунікативних, рефлексивних і професійно значущих умінь здобувачів освіти, а також недостатньою системністю й наступністю впровадження інтерактивних методів на різних освітніх рівнях. Метою статті є обґрунтування ролі та визначення особливостей використання інтерактивних методів навчання у системі послідовної педагогічної освіти майбутніх учителів фізичної культури. У дослідженні використано теоретичні методи аналізу, узагальнення та систематизації наукових джерел, а також емпіричні методи, зокрема анкетування здобувачів освіти та викладачів. Емпіричну базу дослідження становили результати онлайн-опитування 670 здобувачів спеціальності А4.11 Середня освіта (Фізична культура) та 103 викладачів із дев’яти закладів вищої освіти та трьох фахових коледжів України. Для опрацювання результатів застосовано методи описової статистики. У статті проаналізовано рівень обізнаності здобувачів різних освітніх ступенів з інтерактивними методами навчання, визначено найбільш поширені та маловикористовувані методи, а також виявлено особливості їх застосування у професійній підготовці. Отримані результати засвідчили, що на початкових етапах підготовки переважають практико-орієнтовані інтерактивні методи, тоді як інноваційні, дослідницькі та міждисциплінарні підходи впроваджуються нерівномірно та переважно на ступені магістра. Встановлено, що, попри усвідомлення викладачами необхідності ускладнення методів навчання, інтерактивні технології не завжди реалізуються як цілісна система, що забезпечує наступність і логіку професійного зростання здобувачів освіти. Зроблено висновок про доцільність оновлення змісту й методичного забезпечення професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури шляхом цілеспрямованого та системного впровадження інтерактивних методів навчання на всіх освітніх ступенях. 2025-01-01T00:00:00Z http://lpc-dspace.org.ua/jspui/handle/123456789/1315 Название: ГОТОВНІСТЬ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ КРАЄЗНАВЧО-ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Авторы: Дишко, Олеся Леонідівна Краткий осмотр (реферат): У статті актуалізовано проблему підготовки майбутніх учителів фізичної культури до організації краєзнавчо-туристичної діяльності в умовах посилення вимог до практичної спрямованості педагогічної освіти та модернізації сучасної школи. Наголошено, що зазначений напрям роботи є невід’ємним складником комплексного фізичного, національно-патріотичного та екологічного виховання молоді. Метою дослідження є визначення рівня сформованості готовності здобувачів освіти до здійснення зазначеного виду діяльності у системі послідовної педагогічної освіти на різних етапах їхнього професійного становлення. Дослідження проводилося серед студентів трьох освітніх рівнів (фаховий молодший бакалавр, бакалавр, магістр) із використанням комплексу емпіричних і взаємодоповнювальних методів: анкетування, фахового тестування, самооцінювання та рефлексивного опитування. Структуру готовності розглянуто як інтегративне багатокомпонентне утворення, що органічно включає мотиваційний, когнітивний, практичний (операційно-діяльнісний) і рефлексивний складники. Обробка результатів здійснювалася за допомогою методів описової статистики з визначенням відсоткового розподілу рівнів сформованості кожного компонента. Результати дослідження засвідчили, що найвищі показники за всіма компонентами притаманні студентам бакалаврату, що свідчить про глибокий і достатній рівень їхньої професійної підготовки до проведення заходів у польових умовах. У здобувачів фахового молодшого бакалавра переважають середні значення, що вказує на сформованість базових знань і вмінь, які ще потребують подальшого розвитку. Встановлено, що у магістрів за достатнього рівня мотиваційного та рефлексивного компонентів спостерігається парадоксальна недостатня сформованість суто практичних умінь. Це суттєво ускладнює їхню готовність до самостійної організації безпечної краєзнавчо-туристичної діяльності з учнями. Подібна тенденція частково пояснюється зміщенням акцентів у магістерських програмах на науково-дослідну й управлінську роботу за рахунок зменшення годин на туристичні практики. Зроблено висновок про гостру необхідність удосконалення професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури шляхом посилення її практико-орієнтованої складової, забезпечення логічної наступності між освітніми рівнями та створення реальних умов для формування досвіду самостійної діяльності через збільшення обсягів практик. 2026-01-01T00:00:00Z