http://lpc-dspace.org.ua/jspui/handle/123456789/5 2026-04-17T18:25:25Z 2026-04-17T18:25:25Z Коляда, Юлія Анатоліївна Комарук, Зоя Василівна http://lpc-dspace.org.ua/jspui/handle/123456789/1301 2026-04-10T09:29:23Z 2025-01-01T00:00:00Z

Название: ФОЛЬКЛОРНИЙ КОЛЕКТИВ «КРЕМПОВЕЄ КОЛЕСО»: РЕФЛЕКЦІЇ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Авторы: Коляда, Юлія Анатоліївна; Комарук, Зоя Василівна Краткий осмотр (реферат): Фольклор завжди посідав важливе місце в культурнодуховному житті українського народу, відображаючи його світогляд, традиції та цінності. Народнопісенна творчість супроводжувала повсякденне життя українців і всі ключові події життєвого циклу. У статті висвітлено творчу діяльність автентичного фольклорного колективу «Кремповеє колесо», заснованого у 2020 році на базі Комунального закладу вищої освіти «Луцький педагогічний коледж» Волинської обласної ради. Досліджено передумови створення колективу, його мистецьку концепцію, репертуар, стильові особливості та виховне значення у формуванні національно-патріотичної свідомості студентської молоді. Особлива увага приділяється діяльності засновниці та керівниці колективу – фольклористки Оксани Годлевської, яка реалізує ідею відродження та популяризації української автентичної пісні, звичаїв, обрядів і народного костюму Волинського краю. У статті проаналізовано роль фольклорного співу у професійному та духовному зростанні студентів, його вплив на розвиток вокальних, ансамблевих та акторських навичок. Окреслено здобутки колективу – участь у культурно-мистецьких заходах, перемоги у всеукраїнських та міжнародних фестивалях і конкурсах. Фольклорний гурт «Кремповеє колесо» об’єднав студентську молодь для досягнення однієї цілі – відродження та популяризація української автентичної пісні. Співаючи народних пісень – молодь навчається широті співацького дихання, вокально-інтонаційній стійкості, виразному поданню слів, акторській майстерності та стимулює професійний ріст виконавців. Співаючи в колективі учасники набувають співацьких навиків, таких як відчуття ансамблю і строю, вокальної майстерності. Зроблено висновок, що діяльність фольклорного гурту «Кремповеє колесо» є важливим чинником збереження та популяризації нематеріальної культурної спадщини України, а також ефективним засобом художньоестетичного й патріотичного виховання студентської молоді.

2025-01-01T00:00:00Z Ковальчук, Ірина Федорчук, Оксана Тарасюк, Володимир Констанкевич, Володимир http://lpc-dspace.org.ua/jspui/handle/123456789/1296 2026-04-07T08:23:46Z 2026-01-01T00:00:00Z

Название: СПОСОБИ ПОКРАЩЕННЯ ПСИХОФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ВОЛЕЙБОЛІСТІВ ЗАСОБАМИ АУТОГЕННОГО ТРЕНУВАННЯ Авторы: Ковальчук, Ірина; Федорчук, Оксана; Тарасюк, Володимир; Констанкевич, Володимир Краткий осмотр (реферат): Наукове дослідження присвячене вивченню особливостей впливу аутогенного тренування на ситуативну та особистісну тривожність юнаків та юнок у процесі секційних занять з волейболу. Проаналізовано наукові підходи до аутогенного тренування та визначено його специфіку у сфері фізичної культури та спорту. Досліджено роль аутогенного тренування, майндфулнес-практик та медитації у психофізичному саморегулюванні спортсменів-волейболістів. З’ясовано, що аутогенне тренування, медитації та майндфулнес-практики у сфері фізичної культури та спорту можуть використовуватися для досягнення внутрішнього балансу, зниження рівня стресу та покращення концентрації уваги спортсменів, покращення психологічного і фізичного стану; зосередження уваги та внутрішньої роботи з собою. Теоретико-методологічний аналіз підтвердив доцільність використання аутогенного тренування, медитації та майндфулнес-практик як інструментів підвищення психофізичної готовності волейболістів, що обґрунтовує необхідність їх впровадження у тренувальну діяльність. Розроблено організаційно-методичну базу для дослідження впливу аутогенного тренування на рівень тривожності спортсменів. Експериментально оцінено вплив аутогенного тренування на регуляцію рівня тривожності волейболістів. Аналіз рівня тривожності членів секції з волейболу показав, що підвищений рівень тривожності негативно впливає на їхню спортивну результативність, знижує здатність до концентрації та координації дій, що є критичними у командних видах спорту, таких як волейбол. Підтверджено доцільність інтеграції аутогенного тренування до комплексної програми підготовки спортсменів-волейболістів з метою оптимізації їхньої психофізичної готовності, зокрема у напрямі зниження тривожності та підвищення емоційної стійкості. У дослідженні також акцентується увага на необхідності поєднання психофізичних практик із традиційними методами спортивної підготовки для досягнення комплексного ефекту. Отримані результати можуть стати підґрунтям для розробки практичних рекомендацій тренерам та викладачам фізичної культури щодо інтеграції аутогенного тренування у навчально-тренувальний процес.

2026-01-01T00:00:00Z Дишко, Олеся Леонідівна Косинський, Едуард Олександрович http://lpc-dspace.org.ua/jspui/handle/123456789/1276 2026-03-30T17:55:06Z 2026-01-01T00:00:00Z

Название: ПОСЛІДОВНА ТРАЄКТОРІЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ У РЕСПУБЛІЦІ ПОЛЬЩА Авторы: Дишко, Олеся Леонідівна; Косинський, Едуард Олександрович Краткий осмотр (реферат): Сучасні процеси модернізації педагогічної освіти актуалізують проблему науково обґрунтованого вивчення послідовної траєкторії професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури у країнах Європейського Союзу, зокрема у Республіці Польща. Метою дослідження є вивчення особливостей польської моделі підготовки вчителів фізичної культури та визначення можливостей використання її окремих елементів у процесі модернізації вітчизняної освіти. У дослідженні використано теоретичні методи наукового пізнання: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення та систематизацію нормативно-правових і наукових джерел. Результати дослідження засвідчили, що польська система підготовки вчителів фізичної культури характеризується чіткою нормативною регламентацією, ступеневою університетською освітою, обов’язковою педагогічною підготовкою та інституціоналізованим етапом входження у професію. Зроблено висновок, що досвід Республіки Польща є цінним для вдосконалення української системи професійної підготовки вчителів фізичної культури з урахуванням національного освітнього контексту.

2026-01-01T00:00:00Z Дишко, Олеся Леонідівна http://lpc-dspace.org.ua/jspui/handle/123456789/1270 2026-03-27T13:03:36Z 2026-01-01T00:00:00Z

Название: Реалізація здоров’язбережувального підходу в освіті: вітчизняний та зарубіжний досвід Авторы: Дишко, Олеся Леонідівна Краткий осмотр (реферат): Актуальність. Сучасні світові та європейські тенденції розвитку освіти засвідчують зростання уваги до формування безпечного й здорового освітнього середовища як системної умови забезпечення фізичного, психічного та соціального благополуччя учнів, що в Україні набуває особливої значущості в умовах воєнних і соціальних викликів. У цьому контексті актуальні наукове осмислення й порівняльний аналіз вітчизняного та зарубіжного досвіду реалізації здоров’язбережувального підходу в освіті на основі концепції «шкіл, що сприяють здоров’ю» (Health Promoting Schools). Мета дослідження – здійснити теоретико-порівняльний аналіз особливостей реалізації здоров’язбережувального підходу в освіті в Україні та країнах Європи на основі концепції «шкіл, що сприяють здоров’ю» (Health Promoting Schools). Методи дослідження – теоретичний аналіз й узагальнення, порівняльний та системний підходи, а також контент-аналіз документів. Результати дослідження. У результаті теоретико-порівняльного аналізу встановлено, що в європейських країнах реалізація здоров’язбережувального підходу в освіті ґрунтується на інституціоналізованій моделі шкіл, що сприяють здоров’ю, із застосуванням цілісного (загальношкільного) підходу. Виявлено, що найбільш ефективними є програмно-мережеві й інтегровані державні моделі, які поєднують освітні, соціальні та медико-профілактичні компоненти. З’ясовано, що впровадження шкіл, які сприяють здоров’ю, позитивно впливає на психосоціальний клімат школи, рівень шкільного добробуту та навчальну мотивацію учнів. Установлено, що в Україні здоров’я- збережувальний підхід реалізується переважно імпліцитно через нормативно-правові механізми без формування окремої національної програми. Визначено сильні сторони вітчизняного досвіду, зокрема наявність стратегічних документів і проєктних ініціатив у сфері безпечного освітнього середовища, спрямованих на формування здорового способу життя, розвиток здоров’язбережувальної грамотності, психосоціальної підтримки й підвищення рівня безпеки та добробуту учасників освітнього процесу. Обґрунтовано доцільність подальшої адаптації європейської моделі шкіл, що сприяють здоров’ю, до національного освітнього контексту України. Висновок. Результати дослідження засвідчують, що в Україні реалізація здоров’язбережувального підходу має імпліцит- ний характер і потребує подальшої інституціоналізації на засадах цілісного (загальношкільного) підходу, апробованого в європейській моделі шкіл, що сприяють здоров’ю (Health Promoting Schools).

2026-01-01T00:00:00Z