DSpace Общество:

Динаміка ситуативної тривожності студентів у період екзаменаційної сесії залежно від виду фізичної активності

2026-09-09T18:46:26Z

Название: Динаміка ситуативної тривожності студентів у період екзаменаційної сесії залежно від виду фізичної активності Авторы: Дишко, Олеся Леонідівна; Косинський, Едуард Олександрович; Шевчук, Василь Валерійович Краткий осмотр (реферат): Метою дослідження є визначення впливу різних видів фізичної активності на рівень ситуативної тривожності студентів і особливості її динаміки в період екзаменаційної сесії. Особливу увагу приділено виявленню міжгрупових відмінностей залежно від характеру рухової активності та адаптаційних реакцій у стресових умовах освітнього процесу. У дослідженні застосовано комплекс теоретичних і емпіричних методів. Емпірична частина передбачала психодіагностичне тестування із використанням шкали тривожності Спілбергера–Ханіна (STAI) з повторними вимірюваннями показників у динаміці екзаменаційної сесії. Статистичну обробку результатів здійснено з використанням дисперсійного аналізу з повторними вимірами (ANOVA) та post-hoc аналізу за критерієм Тьюкі. Результати експерименту показали, що рівень ситуативної тривожності студентів достовірно змінюється залежно від етапу екзаменаційної сесії, досягаючи максимальних значень на початку іспитів та поступово знижуючись до її завершення. Встановлено, що студентська молодь, яка займається фізичною активністю, демонструє менш виражене зростання тривожності порівняно з неактивними однолітками. Найнижчі показники ситуативної тривожності зафіксовано у групі студентів, які займаються єдиноборствами, що свідчить про більш ефективні механізми психоемоційної регуляції. Виявлено статистично значущі міжгрупові відмінності, а також взаємодію факторів «час × вид фізичної активності», що підтверджує різний характер адаптаційних реакцій у студентів. Наукова новизна дослідження полягає в уточненні особливостей динаміки ситуативної тривожності студентської молоді залежно від виду фізичної активності та розширенні уявлень про роль рухової активності як чинника психоемоційної адаптації в умовах навчального стресу. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості їх використання для оптимізації програм фізичного виховання у закладах вищої освіти, розробки профілактичних заходів щодо зниження тривожності та підвищення психоемоційної стійкості студентів у період екзаменаційної сесії.

ІГРОВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ У СТРУКТУРІ ПРОФЕСІЙНОЇ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ: ЕМПІРИЧНИЙ АСПЕКТ

2026-09-09T18:41:51Z

Название: ІГРОВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ У СТРУКТУРІ ПРОФЕСІЙНОЇ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ: ЕМПІРИЧНИЙ АСПЕКТ Авторы: Дишко, Олеся Леонідівна; Косинський, Едуард Олександрович; Шевчук, Василь Валерійович Краткий осмотр (реферат): У статті представлено результати дослідження взаємозв’язку між рівнем ігрової компетентності майбутніх учителів фізичної культури та показниками їхньої професійної готовності до роботи в умовах Нової української школи. Робота спрямована на подолання дефіциту даних щодо ролі ігрової компетентності у структурі професійної підготовки педагога. Базу дослідження становили результати обстеження студентів спеціальності «Середня освіта (Фізична культура)», у межах якого оцінювалися рівень ігрової компетентності та якість розв’язання професійно орієнтованих педагогічних ситуацій. Для обробки даних застосовано кореляційний та дисперсійний аналіз, а також оцінювання величини ефекту. Установлено статистично значущий сильний позитивний зв’язок між досліджуваними показниками (r = 0,72; p < 0,001), що свідчить про визначальний внесок ігрової компетентності у формування професійної готовності майбутніх учителів. Додатковий аналіз підтвердив стійкість цього зв’язку на різних етапах навчання. Виявлено поступове зростання рівня ігрової компетентності та якості підготовки від першого до четвертого курсу, що супроводжується ефектами середньої та великої величини. Показано диференційований вплив структурних компонентів ігрової компетентності: найбільшу силу зв’язку з професійною готовністю має здатність до адаптації та варіативного використання ігор, тоді як менш виражений вплив виявлено для компоненту, пов’язаного з поясненням правил. Отримані результати дозволяють розглядати ігрову компетентність як ключовий предиктор професійної готовності та обґрунтовують доцільність її цілеспрямованого формування у процесі підготовки майбутніх учителів фізичної культури. Практичне значення дослідження полягає у визначенні пріоритетних напрямів модернізації змісту професійної освіти з урахуванням виявлених залежностей

Гейміфікація туристичної діяльності як засіб формування ігрової компетентності майбутніх вчителів фізичної культури

2026-06-19T17:36:11Z

Название: Гейміфікація туристичної діяльності як засіб формування ігрової компетентності майбутніх вчителів фізичної культури Авторы: Дишко, Олеся Леонідівна Краткий осмотр (реферат): Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та експериментальна перевірка ефективності гейміфікації туристичної діяльності як засобу формування ігрової компетентності майбутніх учителів фізичної культури. Методи. Дослідження здійснювалося із застосуванням комплексу взаємодоповнювальних методів, зокрема теоретичних (аналіз і узагальнення наукових джерел) та емпіричних (анкетування, тестування, виконання практичних завдань, самооцінювання). В експерименті взяли участь 47 здобувачів вищої освіти спеціальності «Середня освіта (Фізична культура)», серед яких 25 студентів контрольної та 22 осіб експериментальної групи. Формувальний етап передбачав упровадження в експериментальній групі гейміфікації туристичної діяльності (квести, рольові завдання, система балів і рівнів, командна взаємодія) у процес професійної підготовки. У контрольній групі освітній процес здійснювався за традиційною методикою. Обробка результатів здійснювалася методами описової статистики. Результати. У ході дослідження визначено структуру ігрової компетентності майбутніх учителів фізичної культури, яка охоплює мотиваційно-ціннісний, когнітивний, діяльнісно-практичний та рефлексивний компоненти. Встановлено, що впровадження гейміфікації туристичної діяльності забезпечує більш виражене зростання показників за всіма компонентами в експериментальній групі порівняно з контрольною. Зокрема, частка студентів із високим рівнем мотиваційного компонента зросла до 54,55%, когнітивного – до 50,0%, діяльнісно-практичного – до 45,45%, рефлексивного – до 45,45%. Отримані результати свідчать про підвищення рівня мотивації, якості знань, сформованості практичних умінь та здатності до самоаналізу. Висновки. Доведено, що гейміфікація туристичної діяльності є ефективним засобом формування ігрової компетентності майбутніх учителів фізичної культури за умови її системного та педагогічно обґрунтованого впровадження. Вона забезпечує інтеграцію мотиваційно-ціннісного, когнітивного, діяльнісно-практичного та рефлексивного компонентів професійної підготовки, що підтверджує досягнення поставленої мети дослідження.

СИЛА ЛЮДСЬКОЇ ДУМКИ ЯК ПЕРСПЕКТИВА У ВИВЧЕННІ ФІЗИКИ НА ЇЇ ДРУГОМУ СТУПЕНІ

2026-06-13T16:50:12Z

Название: СИЛА ЛЮДСЬКОЇ ДУМКИ ЯК ПЕРСПЕКТИВА У ВИВЧЕННІ ФІЗИКИ НА ЇЇ ДРУГОМУ СТУПЕНІ Авторы: Полетило, Сергій Андрійович Краткий осмотр (реферат): Статтю присвячено запровадженню нового підходу до вступного заняття на другому ступені вивчення фізики, у якому сила людської думки виступає як основа системності цієї науки і вказує на перспективи її вивчення. Спираючись на власний досвід та досвід вчителів-практиків щодо забезпе- чення якості навчання фізики, автор помітив, що запровадження підходу, в якому системно утворю- ючим елементом у вивченні фізики є сила людської думки, з першого заняття орієнтує учнів (студен- тів) на перспективи подальшого її вивчення. За такого підходу учень (студент) усвідомлює, що на кожному занятті відбувається «проник- нення» в новий об’єкт, вбачатиме місце кожного уроку в цілісному курсі вивчення фізики. З’являється змога чітко усвідомлювати те, що на кожному занятті розглядатиметься навчальний матеріал (методи пошуку), без якого утруднюється подальше вивчення фізики. Особливо цінним у запропонованому автором підході є те, що формування окремих розділів курсу фізики спирається на результати пошуку дослідників зі всього світу і набуті знання використову- ються на благо усього людства. Встановлено: при такому підході кожний учень (студент) усвідомлює, що недостатнє вивчення розділу не дасть змоги зрозуміти суті використання знань на практиці, чим активізується його піз- навальна діяльність, а значить, підвищується якість навчання фізики. Помічено тенденцію: знання розширюють людське світорозуміння і породжують прагнення до нових досліджень. Запропонований підхід ні в якому разі не нівелює існуючі на сьогоднішній день. Більше того, пропо- нований підхід органічно поєднується із існуючими та тими, які є у надбанні вчителів-практиків. При такому підході зрозумілий напрям розвитку науки фізики: об’єкт дослідження – галузь використання на користь людства (гуманний аспект науки). В учнів викристалізовується уява про те, що нові надбання пов’язані із знаннями відкритих галузей. Формується уява про цілісність науки фізики, її динамічність та системність. Цінність пропонованого підходу ще й в тому, що він акцентує увагу учнів (студентів) як на реаль- них об’єктах (які можна бачити), так і на тих об’єктах, які невидимі для людського ока. Учні (сту- денти) усвідомлюють, що об’єкти нових галузей докорінно відрізняються від звичних: їм властива двоїстість (наприклад, речовина і поле; частинка і хвиля). Отже, сказане наводить на думку про необхідність формування в майбутніх дослідників неординарного мислення, мислення фантастич- ного, дещо казкового.